Гу́ркати, -каю, -єш, гл. 1) Стучать, грохотать. Прибіг він до хати, став у двері гуркать. Дощечка густиме та гуркатиме. Гуркали дверима. Cм. Грюкати. 2) О доеніи: сразу выжимать молоко изъ всего вымени. Вівчар.... ловить (вівцю) за дійки і уперед їх продоює пальцями; потім гуркає рукою відразу з цілої икри. 3) Ворковать. Голуб гуркати.
Замоги́льний, -а, -е. Загробный, замогильный. Прорицав людям Божі замогильні тайни.
Мотузо́к, -зка́, м. = мотузка. Смика за мотузок. Ум. мотузочок.
Наса́д, -ду, м. 1) Часть телѣги: подушка поверхъ оси. Садися ж іззаду та не поламай насаду. 2) Часть саней (керчуг), которыми гуцулы свозятъ срубленныя деревья: перекладина, лежащая на копилах и связывающая полозья; такихъ перекладинъ въ саняхъ двѣ.
Ночви, -чо́в, ж. мн. Корыто (для стирки бѣлья). Ум. ночовки, ночовочки.
Почухмарити, -рю, -риш, гл. То-же, что и почухати, но сильно.
Прилюбляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прилюби́ти, -блю, -биш, гл. 1) Плѣнять, плѣнить, пріобрѣсти любовь чью. 2) Только несов. в.? Любить. Тоді ж покупив він... і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє.
Рвачкий, -а́, -е́ 1) Легко рвущійся. Рвачкі нитки.
2) О вѣтрѣ: порывистый.
Сцілення, сціли́ти, сцілющий, сціляти. Cм. зцілення и пр.
Умивальний, -а, -е. Умывальный. Моя вмивальна чаша.