Блеяти, блею, -їш, гл.
1) Блеять. Реве маржина, блеють вівці.
2) Баять, говорить, болтать. Блеяй, блеяй, пане Свириде, зобачим, що з того вийде. А народ блеє та й блеє, що москаль замовив дощ.
Величночесний, -а, -е. Высокочестный, благородно честный.
Доси́понька, -ки, Ум. отъ доси́пка.
До́хнути 1, -ну, -неш, гл. Издыхать, дохнуть. Під стогом вовки дохнуть.
Зата́ювати, -та́юю, -єш, сов. в. затаї́ти, -таю́, -ї́ш, гл. Скрывать, скрыть, утаивать, утаить, притаить. Породила Діва сина, хтіла затаїть. І дух від ляку затаїв. Затаївши дух, пильно на неї дивився.
Облімок, -мка, м. У гребенщиковъ: нижняя часть рога отъ основанія его.
Попідмазувати, -зую, -єш, гл. Подмазать (во множествѣ). Вози вже попідмазував, — чи запрягати?
Таскати, -ка́ю, -єш, гл. Таскать. Він і таска її (відьму) на собі до світа. Свиня солому таскає, — холод буде.
Толок, -ка, м.
1) = толк = товк. Треба брехні толок дать. Ну, та той же старий чоловік, — тому б же на толок молодого наставляти. випасти, спасти на то́лок. Придти на умъ, въ голову. Шось як загуде, як зашумить поуз хату, а тому хлопчикові і випало на толок вийти подивиться. Йому не спади на толок.
2) Брусъ, которымъ утрамбовываютъ землю для тока.
Хрипоти, -пот, ж. мн. Катарръ бронхъ.