Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білоручечка, -ки, об. ум. отъ білоручка.
За́гвіздок, -дка, м. 1) Въ продѣтомъ сквозь отверстіе концѣ (болта, бруска и пр.) колышекъ пли гвоздь, препятствующій концу обратно выдвинуться изъ отверстія. Напр. въ возу верхніе бруски́ в полудра́бку продѣты своими концами въ отверстія крижівни́ць и закрѣплены сзади за́гвіздками. Рудч. Чп. 250. 2) Чека, деревянный или желѣзный гвоздь, удерживающій колесо. Рудч. Чп. 250.
Звих, -ху, м. Вывихъ. Звихнуту руку чи ногу потягують, то звих і проходить. Чуб. І. 130.
Змагання, -ня, с. Препирательство, ссора. Коли б мене покинули ледачі, щоб я їх кривд, змагання їх не бачив. К. Іов. 37.  
Лупі́ж, -жу, ж. Куски дерева, съ которыхъ содрана кора. Вх. Зн.
Лю́тощі, -щів, мн. = лютість. Її тиха мова гасила його лютощі. Мир. ХРВ. 34.
Невсидючий, -а, -е. Непосѣда.
Огорнути Cм. огортати.
Управо нар. Вправо.
Шилитися, -люся, -лишся, гл.під кого. Заискивать у кого. А він так шилиться під пана, така думка — дасть землю. Н. Вол. у.