Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Допо́ки нар. До тѣхъ поръ пока. Не оженюся, допоки вік віков. Співатиму йому допоки віку, допоки тху хвалитиму на струнах.
Капарис, -су, м. Кипарисъ, Cipressus Angustifolia.
Кришечка I, -ки, ж. Ум. отъ криха.
Обчикрижити, -жу, -жиш, гл. Обрѣзать, подрѣзать. Рукава трохи обчикрижу.
Рославий, -а, -е. = рослий. Рославі явори.
Солодшати, -шаю, -єш, гл. Становиться слаже.
Торок II, (ку?), м. Небольшой плотъ изъ 3 — 4 бревенъ; на торки разбивается большой плотъ и пригоняется къ берегу.
Уволоктися Cм. уволікатися.
Усілякий, -а, -е. = вселякий.