Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ужарити

Ужарити, -рю, -риш, гл. 1) Ужарить, дожарить. Добре вжарила гуску. 2) = ушкварити. Як ужарив козака — аж курява встала. 3) Ударить. Він її як ужарив, то вона.... на дванадцяті сутки здохла. Грин. І. 157.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 321.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УЖАРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УЖАРИТИ"
Вишній, -я, -є. Верхній. Шух. I. 162. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру. Лукаш. 124. 2) Вышній. Господи вишній, чи я в тебе лишній? Ном. № 11729.
Ду́рно нар. 1) Даромъ, безплатно, безвозмездно. Усім дівкам продає, своїй Домні дурно дає. Чуб. III. 210. 2) Напрасно, да ромъ. Жаль мені дівчиноньки, що журиться дурно. Мет. 22. Не дурно Івася Вдовиченка кінь по степу гуляє, видно нашого первого лицаря на світі немає. Мет. 421. Ум. дурне́нько, дурне́сенько.
Змантити, -нчу, -тиш, гл. Обмануть, обмошенничать. Шух. І. 85.
Куптитися, -чуся, -тишся гл.? Ой куптиться, куптиться, аж коржик котиться. ЗОЮР. ІІ. 27.
Пополуднувати, -дную, -єш, гл. Пополдничать.
Пошкандати, -да́ю, -єш, гл. Въ игрѣ віл о брошенной палкѣ: ударившись концемъ объ землю, перевернуться. Ив. 21.
Припускати, -ка́ю, -єш, сов. в. припустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Допускать, допустить. Кобилу припустив до нових стіжків. Сим. 228. Припустила теля до корови. 2) Прилаживать, приладить. А припускай но люшні, а я тим часом голоблі опоряжу. 3) Припускать, припустить, побѣжать быстро. Як припустив коня вороного, — міст мені вломився. АД. II. 168. Як припустив бігти, — утік. МВ. (О. 1862. І. 104). Дощ припустив. Пошелъ сильный дождь. Наче був переставав дощ, а тепер ба який припустив. Харьк.
Радування, -ня, с. Совѣщаніе. Він поганські радування в ніеець обертає, хитрі задуми невірних мов той лев змітає. К. Псал. 75.
Розбрехати Cм. розбріхувати.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Ном. № 7771. Одна (струна) вже й увірвалась. Шевч. 496. Батіг не нитка — не увірветься. Ном. № 1286. Урвався і рід Вишневецьких. Стор. МПр. 64. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Ном. № 1830, 1831. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Кв. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. Ном. № 1831. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. Мир. ХРВ. 10, 240. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. Александров. у. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. Грин. ІІІ. 110. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Рудч. Ск. І. 68. Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався. Грин. ІІІ. 653.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УЖАРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.