Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бовкання, -ня, с. Отрывистый звонъ въ колоколъ.
Братерній, -я, -є. = братерський. Пийте братернюю кров. Костом. (О. 1861. ІІІ. 31).
Гу́совки, -вок, ж. мн. Ум. отъ гусла.
Запоро́шувати, -шую, -єш, сов. в. запороши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снѣгѣ и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить. МВ. (О. 1862. I. 92). 2) Запыливать, запылить, запорошить. Перед нею став і сам Опанас, але не запорошеним ратаєм. Г. Барв. 347. 3) О глазѣ: засорять, засорить. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. №2551.
Злукто, -та, с. = жлукто. На паличку спіткнулася, на злуктечко впала. Мет. 14.
Кантарок, -рка, м. = кантар.
Карно нар. Наказуемо.
Лічи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Считать. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. Де гроші лічять, там не пхайсь. Ном. № 5863. 2) Лѣчить. Лічили, лічили, — поки її безталанну в труну положили. Шевч. 330.
Перев'язати. Cм. перев'язувати.
Перило, -ла, с. Перегородка. Вх. Зн. 48.