Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Благач, -ча, м. Проситель, молитель.
Відливати, -ва́ю, -єш, сов. в. відлити, -діллю, -ллєш, гл. 1) Отливать, отлить. 2) Обливать, облить водою для приведенія въ чувство. Ой став козак та й з гори ся спускати, взяли дівчину водою відливати. Гол. Разів із шість Рябка водою одливали, і стільки ж раз його, одливши, знов шмагали. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). 3) Только сов. в. Хорошо сдѣлать. Мир. Пов. II. 120. Найпервійший кравець (корсет) пошив, так і одлив під дев'ять усів. Г. Барв. 205.
Де́мки, -мок, ж. мн. Боковыя стѣнки дивана.
Зіма́ и зима, -ми, ж. 1) Зима. Зімо, зімонько, зімо лютая, ой прошу тебе, не морозь ти мене. Чуб. V. 874. — впала. Аж гульк — зіма впала. Шевч. 81. 2) Лихорадка. зима б'є (кого́). Пароксизмъ лихорадки (у кого). Вх. Уг. 241. Ум. зімонька.
Инако нар. = инак. Не можна инако. МВ. ІІ. 103.
Плювака, -ки, об. Постоянно плюющій, плюющая. Ум. плювачка.
Повискрібати, -ба́ю, -єш, гл. Выскресть (во множествѣ). Діжки повискрібала й повимивала, — чи їх у погріб повиносити? Васильк. у.
Поганяльник, -ка, м. = поганяйло 1. Ум. поганя́льничок. КС. 1882. XI. 23.
Хлопченя, -няти, с. = хлопча. Ходіть лишень ближче, хлопченята, я по яблучку вам дам. МВ. (О. 1862. ІІІ. 69). Ум. хлопченятко.
Шкулко, шкулько, нар. Донимаетъ больно, чувствительно. Св. Л. 301.