Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

туркатий

Туркатий, -а, -е. — віл. = турко. Мнж. 193.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУРКАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУРКАТИЙ"
Дзвяк! IІ меж. для выраженіи металлическаго звука. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк і дзвяк по селу. МВ. І. 44.
До́льній, -я, -є. Нижній. Рад я жить над горою, кину дольню персть. Чуб. ІІІ. 18.
Зарі́нче, -ча, с. = зарінок. Желех.
Кажнесенький, -а, -е., Ум. отъ ка́жний.
Назу́кісь нар. Наискось.
Пасаман, -ну, м. Тесьма для обшивки одежды, напр. бекеши. Гол. Од. 17.
Переїсти Cм. переїдати.
Пірнати, -на́ю, -єш, сов. в. пірну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Нырять, нырнуть, погружаться, погрузиться въ воду.
Повід'їдати, -да́ю, -єш, гл. Отъѣсть, отгрызть (у многихъ). Кіт повід'їдав рибі хвости.
Понесла, -лої прил. ж. Беременная. Воронеж. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУРКАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.