Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ая́, нар. (Сокращенное а як же). Да, какъ же, разумѣется. Гуцул.
Вибичуватися, -чуюся, -єшся, гл. Выѣхать на гору, помогая лошадямъ, воламь. Вже як вибичувалися на рівне, так трошки оддихали. Стор. І. 146. Вибичувався з хурою на гору. Зміев. у.
Галун, -ну, м. Квасцы. Нате і мій галун до церкви. Ном. № 6434. Ум. галунець, галунчик. Аф. 354.
Господи́ня, -ні, ж. Хозяйка, госпожа. Де багато господинь, там хата не метена. Ном. № 6668. Ой хто любить господаря, а я господиню. Н. п. Ум. Господи́нька, господи́нечка, госпо́ся.
Заде́ржуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. заде́ржатися, -жуся, -жишся, гл. 1) Задерживаться, задержаться. Чує він, що плуг його за щось задержався. О. 1861. XI. 29. 2) Удерживаться, удержаться, сохраняться, сохраниться. Де-не-де задержались старі шапки.
Латина, -ни, ж. Латынь. Віншувати не вмію, забувши латини. Чуб. III. 353. Навчила ми ляхву латину занедбати, польщизною листи й літописі писати. К. Дз. 16.
Подоганяти, -ня́ю, -єш, гл. Догнать (многихъ).
Свість, -сти, ж. Свояченица. Мил. 157. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість. Грин. III. 485. Ум. свістонька, све́щенька. Ой глянь, зятеньку, на мене, меншая свістонька од тебе. Мет. 198. Скаче светонька, скаче, чогось вона хоче: стрібного золотого од зятя молодого. Грин. III. 545.
Ступа 2, -пи, ж. 1) Шагъ, слѣдъ, стопа. Пішов буцім то в город тихою ступою. Кв. І. 31. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Чуб. ступо́ю. Шагомъ. Їде собі ступою. Канев. у. 2) Слѣдъ. 3) вовча ступа. Раст. Lycopus cxaltatus. Вх. Пч. І. 11. Вовча ступа пустила широке листя. МВ. І. 140.
Усоліти, -лію, -єш, гл. Просолиться. Губи (родъ грибовъ) як усоліють, то такі гарні. Лебед. у.