Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

За́кло, -ла, с. Кусокъ земли, вдающійся въ чужую землю. Козелец. у.
Зла́зити, -жу, -зиш, сов. в. злізти, -зу, -зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Посл. Із неба злізла чорна ніч. Котл. Ен. ІІІ. 22. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба. Чуб. III. 186.
Крихітка, -ки, ж. Ум. отъ крихта.
Начинити I Cм. начиняти.
Окрівавити, -влю, -виш, гл. Окровавить.
Пліснявіти, -вію, -єш, гл. Плѣсневѣть.
Половчик, -ка, м. Родъ небольшой птицы полового (Cм.) цвѣта. Вх. Лем. 453.
Скурвай, -вая́, м. = скурвий син.
Сухозлітка, -ки, ж. 1) Позументъ, галунъ, мишура. 2) Сусальное золото.
Учителькувати, -кую, -єш, гл. Быть учительницей. Шейк.