Лі́зти, -зу, -зеш, гл. 1) Лѣзть, ползти. Гадюка лізе; муха лізе. Щось лізе вверх по стовбуру. рачки лізти. Ползать на четверенькахъ. Було таке, що рачки ліз. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. 2) Влѣзать; вползать во что-либо. Показує дорогу, а сам в болото лізе. Лізь у воду! 3) Лѣзть, стараться проникнуть, надоѣдать. Живий до Бога лізе. І чого б я ліз туди, куди тобі не треба! Лізе сліпицею. — в вічі. Навязываться, надоѣдать, приставать. Як слюта у очі лізе. Отой мене пече, ріже, що не люблю, — в вічі лізе. 4) Вылѣзать (о глазахъ, волосахъ). Аж очі йому рогом лізуть. Коси лізуть. 5) Вмѣщаться. Рад би очима їсти, та в пельку не лізе.
Луска́ч, -ча́, м. Щипчики для раздавливанія орѣховъ. Лускач на горіхи.
Ма́кса, -си, ж. Рыбная печень.
Непам'Яткий, непам'ятливий, непам'яту́щий, -а, -е. Забывчивый.
Паужіня, -ня, с. То, что высыпается изъ подъ пауза.
Рибаска, -ки, ж. Торговка рыбой.
Розбрат, -ту, м. 1) Разрывъ дружественныхъ отношеній, вражда. Жили добре, а пішло у їх на розбрат.
Слизнути, -ну, -неш, гл. Исчезнуть, пропасть. І він, як муха в зіму, слиз. Слиз, наче кріз землю пішов.
Тачка, -ки, ж. Тачка. Везуть люде тачку. Ум. тачечка.
Шпара, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина.2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Ум. шпарка, шпарочка.