А, сз. 1) А, же, но, на отивъ. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Бог те знає, а не ми грішні. 2) Да. — Течуть річки, а все кровавії. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Въ началѣ предложенія часто означаетъ — да и: А жаль же мені та тії тополі, що на чистому полі. 3) Въ началѣ предложеній вопросительныхъ и предложеній, служащихъ отвѣтомъ на нихъ, употребляется для усиленія рѣчи. А чи його звіри з'їли, а чи він втопився? А був же ти в його вчора? — А був. 4) А-ні, А-ні же́! Даже не, ни, ничего. На синьому небі а-ні хмариночки. Нікому ж про це а-ні же́! 5) А-ні — а-ні. Ни-ни. А-ні встати, а-ні сісти. А-ні до його заговорити, а-ні його спитати. Не защебече тобі соловейко, не зацвітуть тобі вишневії сади, не зазеленіє а-ні м'яточка, а-ні руточка. 6) Въ соединеніи съ междометіями для обращенія къ животнымъ выражаютъ желаніе удалить ихъ, прогнать: А бир! на овецъ; а базь! на ягнятъ; а гуш! а киш! на куръ. ; а дзус! а кота! на кошекъ; а кур! на индѣекъ. 7) А-то. См. Ато́. 8) А-чхи! Cм. Ачхи.
Бандури, -дур, ж. мн. Внутренности, преимущ. животнаго. Знайшов там десь задріпане теля, облупив його, бандури випустив. Гляди, щоб він не випустив тобі бандур.
Безконешниця, -ці, ж.
1) = безконечник 2.
2) Сказка, безконечно повторяемая черезъ соединеніе конца ея съ началомъ.
Жабуні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = жабоніти.
Здогада́ти, -ся. Cм. здогадувати, -ся.
Перечистити Cм. перечищати.
Позрікатися, -каюся, -єшся, гл. Отказаться (отъ многаго, о многихъ).
Прохолодний, -а, -е. Прохладный.
Розголос, -су, м. Молва, слухъ.
Ромпас, -са, м. Двойная подошва.
