Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Копирстка, -ки, ж. = копистка. Екатерин. у. Ум. копи́рсточка.
Лесли́вий, -а, -е. Льстивый. Тодос лесливий чоловік.
Малю́к, -ка, м. Мальчикъ, маленькій. Може тепер і не так: я ще малюком туди заглядав.
Недопал, -лу, м. Нехорошо обожженный кирпичъ.
Пластунець, -нця́, м. Родъ черноморскаго сельдя.
Плащ, -ща, м. Плащъ. Ліг під ліжком, а плащ покинув на ліжку.
Подирбати, (-баю, -єш?), гл. Потрясти, подергать.
Увічливий, -а, -е. Вѣжливый, привѣтливый, любезный, предупредительный.Гарна, ввічлива, звичайна, як бува в народі. Моя дитина ввічлива, все мене слухається.
Чернецтво, -ва, с.
1) Монашество.
2) соб. монахи.
