Гогіт, готу, м. 1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. Cм. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах.
Єдина́чка, -ки, ж. Единственная дочь, то-же что и одиначка 1. Нехай дочка-єдиначка трохи погуляє. Пещена була така, бо, сказано, — єдиначка.
Каронька, -ки, ж. Ум. отъ кара.
Коса, -си́, ж. 1) Коса. От поберуть коси, та й пійдуть ніби-то косить. Части косы: самая полоса называется полотно́, обухъ ея — прут, носокъ — писок, часть около писку — колос, конецъ острія — жало, пятка — п'я́тка, въ которой находится пупець, входящій въ ямку косовища; пятку придерживаетъ на косовищѣ желѣзное кольцо — пе́рстінь, а сверхъ того еще желѣзная заківка и деревянный пас-клин (клинъ). 2) Коса, сплетенные волосы. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. 3) Только мн. ч. и въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ: коси. Волосы вообще. Який він чудний: борода чорна, коси русяві. Радом. 4) Луковая плетеница, вѣнокъ, въ который вплетены луковицы. 5) Селезенка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. 6) = косарь 2. 7) мн. = косарь 4. 8) коса богоматерина. Раст. Hypericum, numifusum. Ум. кіска, кісонька, кісочка, ко́ска, косонька. По тра копи дівочка, по чотирі кісочка. Що суботи ізмивала і в кісоньку заплітала. Ув. косище. В тих багатих панків такі здоровецькі косища, неначе в кожної куделя на голові.
Кошалка, -ки, ж. = кошик 1.
Лемі́шечка, -ки, ж. Ум. отъ лемішка.
Пошанівка, -ки, ж. Хорошее обращеніе, бережность. Як він буде довго носити свиту, коли у нього одежі ніякої пошанівки нема: чи сльота, чи шо, все в новій шарґає.
Приконечник, -ка, м. Конецъ (кнута, арапника). Як стали цигана різать гарапниками, — били, що аж приконечник в єдному одпав.
Селище, -ща, с.
1) Селеніе. Веселі селища в гаях.
2) Мѣсто, гдѣ было село. На селищі найшов шага. Викликали чамбули гординські і робили селищами села українські.
Чахоня, -ні, ж. Рыба: чехонь, Polecus cultratus. Ум. чахо́нька.
