Байдиґи, -диґ, ж. мн. Въ выраж.: байдиґи плести. Говорить вздоръ.
Димни́ця, -ці, ж. 1) = Димарь. 2) = Димна. Ум. Димничка.
Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Любому́др, -ра, м. Мудрецъ. Ти засвітив, любомудре, світоч правди, волі.
Люшня́, -ні́, ж. = лушня. А оглянься, — люшню згубиш. Ум. люшенька.
Ме́нчий, -а, -е. = менший и пр. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, а більший менчого кусає та ще й б'є.
Однаковісінько нар. Совершенно одинаково. Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні, чи хто згадає, чи забуде мене въ снігу на чужині — однаковісінько мені.
Перетік, -то́ку, м. Протокъ. Ум. перетічок. Тече річка з перетічками, гуля старий з молодичками.
Повмовляти, -ля́ю, -єш, гл. Уговорить (многихъ).
Хвиялка, -ки, ж. = хвіялка, Viola odorata. Ум. хвия́лочка, хвиявочка.
