Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Віянка, -ки, ж. = віяння 2. Аф. 351.
Гармиза, -зи, м. Гарнизонный солдатъ. Чемеричка наряжалась в руб'я, як циганка, а усатим гармизою Крициха Улянка. Мкр. Н. 40.
Гарнійшати, -шаю, -єш, гл. = гарнішати.
Докона́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Довести до послѣдней крайности, доканать. Я знаю, братці, рознеслась чутка, що вороги Лисенка доконали, закатували голодом в темниці. Сніп. 45. 2)свого́. Добиться, достигнуть какой либо цѣли. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Ном. № 3332. Мушу доконати свого. Н. Вол. у. 3)свого́ сло́ва. Сдержать свое слово. А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш та й ні. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Ти, Марусю, неправду сказала, свого слова та й не доконала. Грин. ІІІ. 235.
Кобилярка, -ки, ж. Порода большихъ круглыхъ сливъ. Вх. Лем. 426.
Льо́нище, -ща, с. Мѣсто, бывшее подо льномъ. Черк. у. Орали отте льонище. Кіев. г.
Обкрутнути, -ся. Cм. обкручувати, -ся.
Прілоокий, -а, -е. Съ больными глазами. Чуб. VII. 577.
Схлюпнути, -пну, -неш, гл. Пошатнувъ сосудъ, расплескать немного.
Черговець, -вця, м. Очередной козакъ, назначенный на стражу и пр. Одна малеча в куренях зосталась, і черговців, що про посли стояли, насилу вдержав я на чаті в заліку. К. Бай. 36.