Бичовий, -а, -е. Припряженный въ добавленіе. Cм. бичувати 1.
Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Полотно міцне, аж бринить. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Бо му комарь в ухо бренить. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ.
Бульб'Яник, -ка, м. Бабочка: мертвая голова, Acherontia Atropos.
Валів, -лова, м. = валиво. Натягни води до валова. Ацю до валова.
Визганяти, -няю, -єш, гл.
1) Изгнать всѣхъ.
2) Смести. Ганчіркою визганяю цей пісок.
Виклесуватися, -суюся, -єшся, гл. Развиться, возмужать. Иноді малим і не хороше, а потім, як виклесується, до такий тобі стане парубок або дівка.
Держа́вець, -вця, м. Помѣщикъ; владѣтель. Городова ж козацька старши́на за коронного гетьмана, за старост, за державців і їх намісників і орандарів руку тягла.
Піхота, -ти, ж.
1) Пѣхота.
2) — квасо́ля. Родъ невьющихся бобовъ.
Понатиратися, -раємося, -єтеся, гл. Натереться (во множествѣ).
Чорність, -ности, ж. Чернота. Ой чорна я, чорна, я то знаю сама: я про свою чорність мам фраіра пана.
