Двіро́к, -рка́, м. Ум. отъ двір.
Жінва́, -ви ж, соб. Женщины, бабье. У тому Кодаці (слобода) жінва так чирінями й сидить.
Ми́то, -та, с. Пошлина на товары, плата за право торговать. На славній Україні (жиди) всі козацькі торги заорандовали, да брали мито-промито: од возового по пів-золотого, од пішого пішениці по три денежки мита брали.
Остаток, -тку, м. = останок 1. Та як вони сміють! — викрикне на остатку.
Потомити, -млю́, -миш, гл. Утомить. Їдуть вони, їдуть, — вже й коні потомили й зголодніли сами. Ми їхали за три милі, кониченьки потомили.
Скидати, -да́ю, -єш, сов. в. скинути, -ну, -неш, гл.
1) Сбрасывать, сбросить внизъ, сваливать, свалить. Шо то впало? — То я з столу ложку скинула. Добич із коней скидайте.
2) Вскидывать, вскинуть на верхъ. Убю та й на вишку скину. Скинув рушницю на плече.
3) Снимать, снять. Нум, брате, ми з себе зелені жупани скидати. Почав скидати шапку.
4) Только с в. Выпить (водки). Скинув чарку-другу. І по третій скинули на шлунок.
5) Смѣнять, смѣнить, отставлять, отставить отъ должности. Скиньмо голову, люде добрі.
6) — горща. Ставить, поставить родъ сухой банки на животъ.
7) скида́ти на ко́го. Быть похожимь. Обличчям він дуже скида на вас.
8) — руко́ю на ко́го, що. Показывать, показать.
9) — о́ком, очима. Бросать, бросить взглядъ, взглянуть. Скину на неї оком, то вона як жар почервоніє.
Снідати, -даю, -єш, гл. Завтракать. Ой чи прийде, чи не прийде на вечерю тую, а я мойму миленькому снідати зготую.
Туловатися, -луюся, -єшся, гл. ? Будемо ся туловати, вби люде не знали.
Уздила, -ди́л, мн. = удила.
Челядка, -ки, ж.
1) = челядниця. Вже й челядка у його, і наймит.
2) Ум. отъ челядь. Ум. челядонька, челядочка. А Савиха молодая вікном утікала, на молоду челядоньку спильна поглядала: — хапай, хапай, челядонько, малую дитину, будеш жити, панувати, коли я не згину. Була собі челядочка Домна.