Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Альки́р, -ру, м. Отдѣленная перегородкой отъ большой світлиці комнатка, служащая спальней и дѣтской. Чуб. VII. 382. Ум. Альки́рик. Ми сидимо в світлиці, а він і притаївсь у алькирику.
Гаїна, -ни, ж. = гай. В зеленій геїні, при низькій долині, козак грає і співає о любій дівчині. Гол. І. 386.
Знелюдіти, -дію, -єш, гл. Сдѣлаться нелюдимымъ, одичать.
Ладянка, -ки, ж. Часть повісма, горсть льна или конопли. Желех.
Повибивати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Выбить (о многихъ). Ви мені очі повибиваєте. Рудч. Ск. II. 103. 2) Перебить (многихъ). Такого народу повибивали під ту війну. 3) Окончить барабанить (на многихъ барабанахъ). Дівчинонька кріпко полюбила, козаченька рано не збудила, що в барабани да повибивали, у жоломійки да повигравали. Чуб. V. 151.
Росповивати, -ва́ю, -єш, сов. в. роспови́ти, -в'ю, -є́ш, гл. Распеленывать, распеленать.
Скінчити, -чу́, -чи́ш, гл. Окончить. Чи вже скінчив твої жорстокі речі? К. Іов. 35.
Фуферня, -ні, ж. = фуфалиця. Вх. Зн. 75.
Хоробро нар. Храбро.
Щаблястий, -а, -е. Имѣющій щаблі. Желех.