Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безвини, -вин, ж. мн. Дикія, незаселенныя мѣста. Камен. у.
Клапоть, -птя, м. 1) Клочекъ, кусокъ (кожи, ткани, бумаги). Ото клаптів скільки позоставалось! 2) мн. клапті. Обшлага на рукавахъ опанчі. Гол. Од. 18. Ум. клаптик.
Лип'я́, -п'я, соб. Липы.
Позатиллю нар. Сзади. А молода Марусенька позатиллю йде. Гол. І. 54.
Пообкисяти, -саємо, -єте, гл. Обмокнуть (во множествѣ). Ми пообкисали на дощі. Зміев. у.
Пообтрощувати, -щую, -єш, гл. Обломать вокругъ (во множествѣ).
Попідрівнювати, -нюю, -єш, гл. Подравнять (во множествѣ).
Пролежати, -жу, -жиш, гл. 1) Пролежать. Ніч настане, — я в слізоньках пролежу. Чуб. V. 467. Ляже в садку та цілісінький день і пролежить нерухомо. МВ. ІІ. 8. 2) Продавить, лежа. Моя тобі зброя кілочка не вломить, я сам молод ліжка не пролежу. Чуб. V. 63.
Розстрелити Cм. розстрілювати.
Уломити, -млю́, -миш, гл. 1) Отломать. 2) Сломать. Як до тонкого дерева вчепиться, то і вломить. Грин. ІІІ. 508. Мені мало рук не вломили, а ти мовчиш. МВ. (О. 1862. III. 70). побіг, як но́гу вломив, — скоро побѣжалъ. Мнж. 162. 3) Броситься въ сторону. (Вовк зайця) от-от нажене; от заєць убік як уломить, — вовк і останеться. О. 1861. У. 59.