Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дохожа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = дохо́дити. 1) Нехай би нас стали козаки зачувати, до нас дохожати, смерти нашої доглядати. Макс. (1849), 18. 2) Я до тебе, дівчинонько, я до тебе дохожав, я до тебе, серце моє, чорну стежку утоптав. Млр. л. сб. 310. Слічная панна да там дохожала, злото позбірала, золотару дала. Чуб. ІІІ. 391. 3) до ро́зуму дохожа́ти. Созрѣвать умственно. Стали тії сини до розуму дохожати, стали собі молодії подружжя знахожати. Мет. 347.
Залу́пати, -паю, -єш, гл. Захлопать (глазами).
Їжик, -ка, м. = їжак. Чуб. II. 367.
Кукуручка, -ки, ж. Раст. Epipactis palustris. Лв. 98.
Найгра́ти, -гра́ю, -єш, гл. Поиграть. Рудч. Ск. І. 76.
Напряда́ти I, -да́ю, -єш, сов. в. напря́сти, -ряду́, -де́ш, гл. Выпрядывать, выпрясти. По два починки напрядаю. Чуб. V. 916.
Нивний, -а, -е. Полевой.
Переднити, -ню́, -ниш, гл. Перемѣнить дно. Передни́ти діжку.
Повожатий, -того, м. = поводарь. Ішов кобзарь до Київа та сів спочивати: торбинками обвішаний. його повожатий. Шевч. 89.
Чистюх, -ха, м. Насѣк. Nepa cinerea. Вх. Пч. II. 27.