Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бзичати, -чу, -чиш, гл. = дзичати. Вх. Лем. 391.
Верховець, -вця, м. = верхівень. Он по полю верхівцем літає.
Вимок, -ка, м. Мѣсто, гдѣ вымокъ посѣвъ.
Ґерля́нка, -ки, ж. см. Єтір з прутя.
Ле́пта, -ти, ж. Лепта. Спасибі, друже мій убогий, — ти, знаю, лепту розділив свою єдину. Шевч. 561.
Напо́внити, -ся. Cм. наповняти, -ся.
Переплести, -ся. Cм. переплітати, -ся.
Позагівлятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. = позагівляти.
Посіяти, -сію, -єш, гл. 1) Посѣять. Посіяв я пшениченьку рідко. Мет. 28. Ой посію на горі пшеницю, під горою овес. Мет. 68. 2) Насмѣшливо: потерять. С-під очей у мене хто хоч бери, я не бороню, і своє усе посію. Г. Барв. 365.
Скиглити, -глю, -лиш, гл. Визжать, стонать, плакать, издавать жалобные звуки. Скиглить, мов кривий цуцик. Ном., стр. 47. Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче. Шевч. Сови та пугачі скиглили, пугикали. Стор. МПр. 16. Не скигли, бо ти всіх побудиш. Шевч.