Будячище, -ща, м. Ув. отъ будяк.
Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько.
Нахильність, -ности, ж. Склонность.
Перелад, -ду, м. Въ выраж. нема ні ладу, ні переладу. Нѣтъ совершенно никакого порядка.
Підлісок, -ску, м. Раст.: а) Лѣсная фіалка, Viola mirabilis б) Душистая фіалка, Viola odorata в) Anemone hepatica (Hepat triloba).
Прогальовина, -ни, ж. Прогалина, поляна въ лѣсу.
Рискаль, -ля, м. Заступъ. Хиба тобі вже розв'яже рискаль та лопата. То Костюшко, то москаль сварилися за рискаль.
Сипець, -пця, м. Сыпучее тѣло. Земля — сипець, суха. Там кучугури, самий пісок сипець. сипцю да́ти. При постройкѣ плотины засыпать хворостъ чѣмъ-нибудь сыпучимъ. Каторжний жид сипцю не дав греблі, а загатив тільки хворостом.
Улякатися, -каюся, -єшся, сов. в. улякнутися, -нуся, -нешся, гл. Пугаться, испугаться. Та тоді й улякнувся: Боже мій, шо я наробив! Ой як дівча ся улякло, на коліна пред ним клякло. А ти, дівча, не влякайся....
Цькувати, -кую, -єш, гл. Травить. На що ж ти собаками цькуєш? Рябко, уджга! — цькував дід та все лаявся.