Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Викинути, -ся. Cм. викидати, -ся.
Вихожати, -жаю, -єш, гл. = виходжати. Дівчаточка із гаю вихожаючи співають. Шевч. 648.
Зва́лювати, -люю, -єш, сов. в. звали́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Сваливать, свалить. Хапає кожного за ноги і звалює. О. 1862. IV. 89. Звалять дуба в кручу. Хата, 67. 2) Сбивать, сбить, свалять. Звалили сукно на валютах. Харьк. у.
Злотоглав, -ву, м. Парча, глазеть, матерія, тканая или шитая серебромъ или золотомъ. Пани та князі в жупанах-злотоглавах. Чуб. V. 847.
Куріп'я, -п'я́ти, с. Цыпленокъ. Ой погнала бабусенька куріп'ята пасти, сама сіла на припічку куделицю прясти. Н. п. Ум. куріп'я́тко, куріп'я́точко.
Підітнути, -ну, -неш, гл. = підтяти.
Підсака, -ки, ж. Сакъ, сѣтка косымъ мѣшкомъ съ длинною рукояткою для ловли рыбы, раковъ. О. 1861. XІ. 116. Браун. 18. Рибалка поштурхав рогулею, а потім спустив підсаку і витяг десятків зо два раків. О. 1861. XI. 114. Загадала шевчиха шевцю рибоньки ловити без підсак і без волока. Чуб. V. 819.
Полохливо нар. Пугливо, робко.
Польовик, -ка, м. 1) Житель полей, равнинъ. 2) Бѣсъ, живущій въ полѣ. Левч. 37.
Постеління, -ня, с. Тюфякъ, перина. Вх. Уг. 262.