Безкостий, -а, -е. Не имѣющій костей, безкостный. Говорить язик безкостий та договориться до одного конця. Бугай безкостий перепливе Дунай безмостий.
Бурлакування, -ня, с.
1) Жизнь бобыля, вѣчнаго батрака.
2) Холостая жизнь.
Вельбучитися, -чуся, -чишся, гл. Важничать, чваниться.
Відпроважувати, -жу(а)ю, -єш, гл. = відпроваджувати.
Копія, -пії, ж. Копія. Хто в Шевченковій Катерині, або хоч і в Марусі Квітчиній, бачить ескіз, копію з людини?
Луга́рь, -ря́, м. 1) Разбойникъ, скрывавшійся въ степныхъ лѣсахъ (Cм. луг) и нападавшій на купеческіе и чумацкіе обозы. слово это употреблено неправильно въ смыслѣ: житель луговъ. Ум. лугарик.
Несталий, -а, -е. Непостоянный, измѣнчивый.
О II, пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) = об 1 (рѣдко и лишь въ литературн. языкѣ). О мур старою головою ударилась і трупом пала. б) при обозначенія времени: въ. О той час; о сю пору. ; в) при обозначенія мѣры: на. О єден сажень довший. О два роки молодший. г) обозначаетъ цѣль, къ которой направлено дѣйствіе: о, за. Боротися, дбати о що. Тяжко о хліб. Cм. про. 2) Съ мѣстнымъ или дательнымъ падеж. а) = об 2а. Ой сподівайся мене тоді в гості, як будуть о Петрі бистрії ріки-озера замерзати, об Різдві калина в лузі процвітати. 3) = об 2б. О шести ногах.
Рептух, -ха, м.
1) Рептухъ, родъ широкаго, но неглубокаго мѣшка, привязываемаго къ оглоблямъ, — въ него всыпаютъ овесъ для корма лошадямъ.
2) Родъ плетенаго изъ веревки мѣшка для сѣна.
3) Названіе толстаго неповоротливаго человѣка.
Тління, -ня, с. Тлѣніе.