Бурдей, -дея, м. 1) Землянка. 2) Курная изба. 3) Публичный домъ. Ум. бурдейчик.
Дуб'Я́, -б'я́, с. соб. Дубы. Наворочав їй повну яму дуб'я.
За́вше нар. = завжде. У мене чари завше готові: білеє личко, чорнії брови.
Зохабити, -блю, -биш, гл. Оставить, бросить. Вийшло дівча (жито) жати, не могло го в ручку взяти. Пішло оно до крамниці купувати рукавиці, рукавиці не купим, в полю жито зохабило.
Листопа́дний, -а, -е. 1) Октябрьскій 2) Гадкій, мерзкій. Листопадні пісні. Листопадний чоловік.
Лопта́ти, -пчу, -чеш, гл. Щемить. Сіль чи горілка зайшла в виразку та й лопче. Як приклала мені до рани синього каменю, як почало мені лоптати, то й Боже!
Мараст, -ту, м. = мерест 1.
Накі́т, -ко́ту, м. Дорога, выстланная брусьями (лаґунами), а на нихъ сверху толстыми досками (мостни́цями), — тамъ, гдѣ она проходитъ черезъ топкое мѣсто.
Охотка, -ки, ж. = охота 1. Та кому й в охотку буде почути за нас, як не нашим таки братчикам-українцям. ТІ. 84.
Погрімання, -ня, с. Стукъ, звонъ, громъ. Погрімання кубків за трапезою.