Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Голосувати, -сую, -єш, гл. Голосовать, баллотировать. — на кого. Подавать свой голосъ за кого.
Допо́ратися, -раюся, -єшся, гл. Домогаться. Іван доперається землі. Н. Вол. у.
Знайомий, -а, -е. Знакомый. А пані перелякалася: то за тим знайомим гале, то за другим. МВ. ІІ. 53. Сей звичай був не тільки між товариством і знайомими, а й між чужими. Стор. II. 181.
Напиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. напха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Набивать, набить. Лисичка... за пирії та з хати... Виїла мачок з середини, а туди напхала сміттячка. Рудч. Ск. II. 6.
Опинка, -ки, ж. Родъ шерстяной полосатой плахти или запаски. Гол. Од. 61. Kolb. І. 37. Гол. Од. 82.
Перегорювати, -рюю, -єш, гл. Перегоревать, претерпѣть горе. Багато на Україні перегорювали люде.  
Плетка, -ки, ж. Сплетня. Плетка слухань не будеме. Гол. III. 261.
Поросна прил. О свиньѣ: поросная. Льоха поросна. Вх. Пч. II. 7.
Призволення, -ня, с. Позволеніе; соизволеніе.
Украї́на, -ни, ж. 1) = країна. Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких. Н. п. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає. Н. п. 2) Украйна, Малороссія — страна, заселенная украинскимъ народомъ, Так звана по письменські Мала Россія, а по народньому Україна. К. XII. 116. Зажурилась Україна, що нігде прожити: гей витоптала орда кіньми маленькії діти. АД. І. 73. Як із день-години зчинилися великі війни на Україні. АД. II. 3. Та немає лучче, та немає краще, як у нас на Вкраїні: та немає ляха, та немає пана, немає унії. АД. ІІ. 49. Паша дума, наша пісня, не вмре, не загине, — от де, люде, наша слава, слава України. Шевч. 46. Настав инший порядок на Вкраїні, як почали князьки-Русь її оберегати, з неї собі данину брати і своєю, Руською землею її називати. К. (О. 1861. IX. Исторія України. 86). Ум. українонька, україночка. О. 1862. IX. 109; 1861. IX. 9.