Відтак нар. Потомъ, затѣмъ. Треба привітати, відтак його до хатоньки миленько просити. Треба Богу ся помолити, відтак на войну йти.
Дрі́пло, -ла, с. об. Дрянь, оборвышъ. Ми робимо, ми жнемо, ми в коломазі, а вони, не робивши вихорошуються; старе дріпло — і те шубу яку напірить.
Зани́куватися, -куюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] заникну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Заикаться, заикнуться. Як говорить, то все заникується.
Кроква, -ви, ж. Стропило. Яка кроква, така й лата — яка робота, така й заплата. Положимо сволоки з зеленої осоки; поставимо крокви з жовтенької моркви. Ум. кроківка, кроковця. Поставлені кроковки.
Німий, -а, -е. Нѣмой; безгласный. Глухого а німого справи не допитаєшся. Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, — з німими стінами. a щоб тебе в німі дошки положили! Проклятіе: пожеланіе смерти. Ум. німе́нький. Ой постіль біленька, а стіна німенька.
Попередавлювати, -люю, -єш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Потороча, -чі, ж. Привидѣніе, призракъ; пугало. Снилась мені, моя мати, потороча уночі: в поторочі чорні очі і жупан на плечі.
Хурдиста, -ти, ж. Мятель.
Цнотонька, -ки, ж. Ум. отъ цно́та.
Чупрявий, -а, -е. Хохлатый. Коло мене хлопці жваві молоді і чупряві.