Гирмота, -ти, ж. Стукъ, грохоть.
Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку?
Заві́дати Cм. завідувати.
Завля́ги, -ля́г, ж. мн. Время наступленія сна. До завляг ще далеко. У добрі завляги (дуже пізно) приїхав.
Зане́пад, -ду, м. Упадокъ, упадокъ силъ. Воздвигнути рідну націю з духовного занепаду. Народній дух з занепаду підняти.
Звалаши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Выхолостить.
Обшукувати, -кую, -єш, сов. в. обшука́ти, -каю, -єш, гл.
1) Обыскивать, обыскать. Їсти хочеться (вовкові). Обшукав він скрізь лисиччину хатку, — нема нічого. Обшукав його та й найшов п'ятсот тисяч.
2) Искать, поискать. Та нехай вони та громадою воли обшукають.
3) Обманывать, обмануть. Жид як не обшукає, то навет і не пообідає.
Пошевцювати, -цюю, -єш, гл. Позаниматься портняжествомъ.
Редечка, -ки, ж. Ум. отъ редька.
Укривання, -ня, с.
1) Накрываніе, покрываніе. Хату криємо, то се солома на вкривання.
2) Укрыванье, то, чѣмъ укрываются. Ум. укриваннячко. Пойняв я жону — холодну воду, а жовтий пісок, — то постіль моя, а чорная хмара — укриваннячко.