Аса-ля! меж. Крикъ для отогнанія свиней.
Вести, веду, -деш, гл.
1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Моисея та Арона.
2) — голос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду — луже, розвившіся! Як же він високо веде.
3) — мову. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді саме вели про його мову між собою.
4) — нитку. Выводить нитку.
5) — перед. Предводительствовать, командовать: быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. На вечорницях.... у колядці, ніхто як я перед вела.
6) — порядок. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести.
7) — танок. Cм. танок.
Лоша́к, -ка́, м. Двух- или трехлѣтній жеребенокъ, кастрированный. Горе козакові: нема сіна лошакові. Ум. лошачо́к.
Нікогісінько мѣст. Рѣшительно никто.
Паламарівна, -ни, ж. Дочь пономаря.
Перебоятися, -бою́ся, -ї́шся, гл.
1) Долго пробыть въ страхѣ.
2) Перестать бояться.
Поблизнити, -ню́, -ниш, гл. = поблизничити. Таки ж одного привести — живіт болить, а то ж двоє поблизнила.
Посадище, -ща, с. Село.
Розсохатий, -а, -е. 1) = розсохуватий. Розсохатий явір. 2) О волахъ: съ развѣсистыми рогами.
Шлия, шлиї, ж. = шлея.
