Берестяка, -ки, м. Ув. отъ берест.
Дзюбо́к, -бка́, м. 1) Ум. отъ дзюб. 2) Cм. Ґельґів.
Добри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Задабривать. А вона вже і всміхається до його і стравою що найкращою його добрить, так ні! сидить, насупившись, мов той сич. 2) Хвалить. Тільки й добрить, що той світ, ніби вже в сьому світові нема ні добра, ні краси. 3) Удобрять. Ні вже, коли ґрунт пісковитий, то хоч чим, мовляв, добри, а хліба не їстимеш.
Конич, -ча, м. = конюшина.
Малолю́дний, -а, -е. Малолюдный.
Переполошений, -а, -е. Перепуганный, испуганный. А чого ж ти сам себе боїшся? — поспитала його все переполошена.
Путо, -та, с. Преимущ. во мн. пута.
1) Путы. Ой на волики налигачі, а на коники пута.
2) Кандалы. Закували запорожців в залізнії пута.
Статечно нар. Постоянно, степенно, солидно; порядочно; благоразумно.
Ушкварити, -рю, -риш, гл. 1) Изжарить, что либо жирное, въ жирѣ. 2) Ударить, отколоть, задать, дернуть. По голові лозиною як ушкварить. Вшкваримо, хлопці, гопака. Вшкварив по струнах. На третій (день) як ушкварить дощ.
Штрихало, -ла, с. Въ сказкѣ: палка съ заостреннымъ концемъ. Зробив добре штрихало.... та як штрихоне її, — так і наштрикнув.
