Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білавий, -а, -е. = білявий. Галиц.
Зчинити, -ся. Cм. вчиняти, -ся.
Казанина, -ни, м. Одинъ котелъ, плоховатый котелъ.
Колонизувати, -зу́ю, -єш, гл. Колонизовать. Колонизують Кавказ козаками. О. 1862. X. 111.
Наверзти́, -зу́, -зе́ш, гл. Наговорить вздора.  
Опій, -по́ю, м. 1) Опой. 2) Болѣзнь у животныхъ отъ горячаго пойла. Ця коняка заслабла від спою. Харьк.
Поприволікати, -ка́ю, -єш, гл. Притащить (во множествѣ).
Поселитися, -лю́ся, -лишся, гл. Поселиться. Чого Еней приплив к латину і біля Тибра поселивсь. Котл. Ен. Поселились у його під піччю злидні. Чуб. II. 393.
Преномерант, -та, м. Подписчикъ. Чи багато в тебе преномерантів на «Записки о Южн. Руси»? Шевч. (О. 1862. V. 10).
Чинитися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) Дѣлаться, происходить; становиться. Чинилося те у давню давнину. МВ. ІІ. 61. Чоловік чинится, давний, медвідь — старий. Вх. Зн. 80. 2) Выдавать себя за кого. Він чиниться Христос, а йому грішка жінка ноги миє! як то так? — казали жиди. Канев. у.