Виноватець, -тця, м.
1) Виновникъ. Я не крав деревні, а ось я швидко виноватця знайду. Уміє він пізнати виноватця.
2) Должникъ. Оце по виноватцях ходив, щоб повіддавали, хто скільки позичав, так нема — не молотили.
Запо́взати, -заю, -єш, гл. Заползать, начать ползать.
Зацвіріньча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = зацвірі́нькати. Употребляется также, когда рѣчь о дѣтскомъ говорѣ: Христос воскрес! — зацвіріньчала дітвора.
Напиря́ти, -ря́ю, -єш, гл. Натащить, набросать. Бач, напиряв стогів сіна скілько.
Незаздрий, -а, -е. 1) Независтливый.
2) Неревнивый.
Ненечка, -ки, ж. Ум. отъ неня.
Обколупувати, -пую, -єш, сов. в. обколупати, -лаю, -єш, гл. Облупливать, облупить, обковыривать, обковырять. Занехаяні і обколупані негодою будинки-кам'яниці.
Прижовкнути, -кну, -неш, гл. Нѣсколько пожелтѣть.
Схапати, -па́ю, -єш, гл. Схватить. Облизня схапати.
2) схапати на живу нитку. Наскоро сдѣлать.
Трупіна, -ни, ж. Слои древесины.