Барда, -ди, ж.
1) Краюха хлѣба.
2) Топоръ особой формы. Въ хотин. у. и у гуцуловъ: родъ плотницкаго топора съ широкимъ лезвіемъ. Казала йому хату ставити без барди і сокири. А кедрина не калина, я сам їй тесав, що зарубав яснов бардов, як в серденько тяв. Ум. бардичка, бардочка. Як затну бардичку до бука.
Бринькання, -ня, с.
1) Звуки струннаго инструмента.
2) Плохая игра на струнномъ инструментѣ.
Збайду́жіти, -жію, -єш, гл. Сдѣлаться равнодушнымъ. Климкович.
Зла́гідливий и злагідний, -а, -е. Согласный, мирный. Ненька старенька злагідлива була.
Коритарь, -ря́, м. Дѣлающій корита.
Ніяк II, нар. Никакъ. Вона ніяк не підбіжить.
Прибігнути, -ну, -неш, гл. = прибігти.
Тихострунний, -а, -е. Съ тихо звучащими струнами. Кобза тихострунна. Мовчала мовчки тихострунна ліра.
Хроміти, -млю, -миш, гл. Хромать. Увца хромить.
Цікавити, -влю, -виш, гл. Интересовать, занимать.
