Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку?
Захрабруваты, -рую, -ешъ, гл. = захоробрытыся. И іюнь же якъ захрабрувалы, Жыви сюды прымандрувалы.
Макітритися, -рюся, -ришся, гл. Въ выраженіяхъ: голова макітриться, світ макітриться. Голова кружится.
Миротво́рець, -рця, ж. Миротворецъ, примиритель. Блаженні миротворці, бо такі синами Божими зватимуться.
Наудити, -джу, -диш, гл. Наудить. Риби не наудив, а лусту спудив.
Підрізка, -ки, ж. Мѣтка на ухѣ овцы: отрѣзано полъ уха.
Позаписуватися, -суємося, -єтеся, гл. Записаться (о многихъ).
Позаставляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Заставить (во множествѣ).
2) Заложить (во множествѣ). Яка була одежинка, всю позаставляв шинкареві.
Ставщина, -ни, ж. Арендная плата за ловлю рыбы въ прудѣ.
Чемерівка, -ки, ж. Настойка на чемериці. Будем пити мед-горівку, а потому чемерівку.