стовбун
Стовбун, -на, м. Родъ горшка около 5 вершковъ вышиною. Нате й мій стовбун, щоб і я там був.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 207.
Том 4, ст. 207.