Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Карафа, -фи, ж. Графинь. Ум. карафка, карафочка.
М'я, ме́ння, с. Имя. Дали йому м'я — святого Христа. Н. п.
Нашивати, -ва́ю, -єш, сов. в. нашити, -ши́ю, -єш, гл. 1) Нашивать, нашить извѣстное количество. Бери, тату, ті кожухи, що я нашию. Левиц. І. 2) Нашивать, нашить сверху на чемъ либо.
Паркання, -ня, с. = паркан. Вх. Лем. 447.
Писарський, -а, -е. Писарскій. Напише до тебе чужою писарською рукою лист. К. ДС. 27.
Питльований, -а, -е. Крупичатый. Закусує питльованим калачем. Грин. III. 349. Давай йому... коржів з питльованого борошна. Левиц. І. 180.
Подосолювати, -люю, -єш, гл. Досолить (многое). Уся страва не солона, — подосолюй усе.
Покаяння, -ня, с. Покаяніе. Єдного скарання десятьом покаяння. Ном. № 3907.
Сунутися 2, -нуся, -нешся, гл. Броситься, ринуться. Сунулись тії тури в пущу, так і виваляли дерево; а князь за ними знай пускає стрілку за стрілкою. К. (ЗОЮР. II. 204). Він до челяді сунеться, — і челядь пропала. Шевч. ІІ. 28.
Шапчорина, шапчури́на, -ни, ж. = шапчери́на. Мил. 51. На парубочках платтє все лиха да ряднина, а сірая да сірячина, а ізверху да шапчурина. Чуб. III. 38.