Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спритискувати

Спритискувати, скую, -єш, гл. Тѣснить. Вх. Зн. 66.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 190.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПРИТИСКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПРИТИСКУВАТИ"
Богмитися, -млюся, -мишся, гл. = божитися. Вх. Лем. 393.
Главосік, -ка, м. Также и во мн. ч. главосіки = головосік. Праздникъ усѣкновенія главы Іоанна Предтечи 29-го августа. МУЕ. ІІІ. 33; ЕЗ. V. 205.
Добрехатися, -брешу́ся, -шешся, гл. Довраться. До такої добрешись. Ном. Нехай брешуть, нехай брешуть, добрешуться лиха. Мет. 16.
Дожина́ння, -ня, с. Дожинаніе.
Незабутий, -а, -е. = незабутній. Що ті римляне убогі! Чор'зна що, не Брути! У нас Брути і Коклеси славні, незабуті. Шевч. 215.
Переколюватися, -лююся, -єшся, сов. в. переколо́тися, -люся, -лешся, гл. Перекалываться, переколоться, раскалываться, расколоться.
Попускати, -ка́ю, -єш, сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. 29. Побіг із села вовкулакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 451. ніс під себе попустити. Смѣшаться, устыдиться. Мнж. 171. 3) Запускать, запустить. А він угору як попустить гилку ( = м'яч). Радом. у. 4) Ослаблять, ослабить. Попусти вірьовку. 5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатись. Мет. 70. Спасибі, каже, Богу, що не попущено душі християнської лютому звіру. Рудч. Ск. І. 4. 6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свого не попусти. Чуб. І. 239. я йому сього не попущу. Я ему этого не уступлю, не прощу. — місця, поля. Уступать, уступить мѣсто, дать мѣсто. Тоді ляхи, дуки-срібляники добре дбали, дальше ік порогу посували, козаку-нетязі більше місця на покуті попускали. ЗОЮР. І. 205. Більше йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86. 7)себе. Допускать, допустить себя до чего безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то мені самій тяжко на його дивитись, що він себе так попустив. Г. Барв. 285. І не попустило ж себе як небудь: нігде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14. 8)попуск, по́пуст. Cм. попуск. б) попускати. 1) Пустить (многихъ). Коні у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. І. 118. 2) Уронить (во множествѣ). Що було в руках, — усе попускала. Летіла сорока з висока, попускала пір'я додолу. Мет. 301.
Присілок, -лка, м. Приселокъ. Любився парубок з дівкою і ходив до неї з другого присілка. Грин. II. 177. Я вчора їздив на присілок. Могил. у.
Харапутний, -а, -е. Опрятный, чистоплотный. Був.... чорний, рябий і не харапутний. Драг. 320.
Цимбал, -ла, м. Олухъ, балбесъ. Цимбале, цимбале дурний. Ном. № 6300.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПРИТИСКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.