Вужів, -жева, -ве Ужу принадлежащій.
Гіллястий, -а, -е. Вѣтвистый. Серед двору гілляста яблуня стояла.
Горішня́к, -ка́, м. Сѣверный вѣтеръ.
Кругав, -ва, м. Ястребъ. Циганочко-волошечко, я кругава вбив.
Куняти, -ня́ю, -єш, гл. Дремать. Мале дитя коло його на сонці куняє. Куняє й наливає, наливає — випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає.
Поплюскнути, -ну, -неш, гл. Сплющиться, стать плоскимъ, щуплымъ. Калина зімою взяла та й поплюскла, — ягоди стали плисковаті, що й соку в їх не зосталось. Посуха захватила жито, а зерно й поплюскло.
Ростирати, -ра́ю, -єш, сов. в. ростерти, -зітру, -реш, гл. Растирать, растереть. Масюк взяв колосок, ростер ного, дмухнув на долоню і показав Гадюкові великі зерна, блискучі як золото. Розотри ту ікру з перцем.
Тупало, -ла, об. Человѣкъ топающій.
Хотар, -ря, м. Всѣ принадлежащія селенію земли.
Шуто нар. Недостаетъ чего либо, обычно находящагося, напр.: роговъ, уха, волосъ и пр. Если женщина скипетъ монисто, серьги, — говорятъ: Як тобі шуто без намиста и пр.