Баранчук, -ка, м. = баранець 1. Въ нѣкоторыхъ пѣсняхъ употребляется какъ припѣвъ: Гоп, чук, баранчук, а на боці дудка! Кедь би мені не миленька, не був би я тутка.
Зазімо́ваний, -а, -е. Отощавшій за зиму. І зазімовану свиню вивозять (на Юрія) на лубку на степ пастись.
Куришка, -ки, ж. Глиняная кадильница для ладона, употребляемая крестьянами.
Назнаро́шки, назнаро́шне, нар. Нарочно, съ умысломъ.
Нашпиняти, -ня́ю, -єш, гл.
1) Исколоть? 2) Много укорять. Чорти як напустяться на його: «шо це ти наробив? Іди, сякий — такий, зараз сослужи йому той шматочок!» Так його нашпиняли, шо треба йому йти.
Первопочин, -ну, м. Первое начало.
Покидати 2, -даю, -єш, гл. Бросить, оставить (во множествѣ). Нащо ж ти діточки покидала? В руйновищі, що люде по'дбігали, покидали мов кучуруги цегли. чуби покидати. Первоначально: остричься (о многихъ), а затѣмъ: быть взятымъ въ солдаты, такъ какъ при томъ взятыхъ стригутъ.
Ржати, ржу, ржеш, гл. Ржать. Коники ржали його везучи.
Слід I, -ду, м.
1) Слѣдъ. В чоботях ходить, а босиї сліди робить. у сліди кому уступати. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать.
2) Знакъ, признакъ. І сліду не осталось. Ум. слідо́к, слідо́чок, слі́донько.
Хода II, нар. Убѣгать, уходить скорѣй, давай, Богъ, ноги. Чорт баче, шо біда, та хода. Вона за ним, він хода, біжить.
