Гірник, -ка, м. Работникъ въ каменоломнѣ.
Ду́бити, -блю, -биш, гл. 1) Драть, сдирать (о деньгахъ). Суча жидова за кожну службу по півдесятка злотих дубить. 2) Вымачивать сукно въ отварѣ ольховой коры. Дубить, выдѣлывать кожу.
Жо́втень I, -тня, м. Сентябрь. Съ этимъ значеніемъ въ словаряхъ Левченка, Уманця і Спілки, Тимченка, въ «Основѣ» 1862, № 9, въ новѣйшихъ календаряхъ: «Рідного Краю» на 1907, «Просвіти» на 1908, «Промінь» на 1908. У галичанъ — октябрь, а для сентября у нихъ — вересень.
Кухенний, -а, -е. Кухонный.
Мо́рщити, -щу, -щиш, гл. Морщить, сморщивать. Морщив своє молоде лице. Морщив чоло. морщити постоли. Дѣлать башмаки (постоли, моршні) изъ цѣльнаго куска кожи.
Насталювати, -люю, -єш, сов. в. насталити, -лю́, -лиш, гл. Насталивать, насталить. Він пішов до коваля ніж насталювать.
Пиргач, -ча, м. = кажан.
Полискувати, -ся, -кую, -ся, -єш, -ся, гл. Блестѣть, лосниться, сверкать. Вже сивиною коси полискувались. Полискується бриль солом'яний, наче золотий.
Пташачий, -а, -е. Птичій. Хиба пташачого молока нема. Пташаче гніздо.
Тягатися, -га́юся, -єшся, гл. 1) Тащиться. А сам узявся за повод та й тягнеться. 2) Таскаться, шляться. А ти все по тих шинках тягаєшся — п'янице, ледащо! 3) Таскаться, волочиться. Жив чоловік з жінкою, та жили вони погано, бо вона неслухняна була і все тягалась. Не переставала тягатись із кавалерами до сивої коси. 4) Возиться около чего, тащить. Загрузли в його коні в болоті: вже він і так, і сяк з ними тягався. о) Судиться, вести процессы Коза з вовком тягалася: тільки шкурка зосталася.
