Засні́чувати, -чую, -єш, сов. в. засніти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Засыпать, засыпать, забить (чѣмъ-либо сыпучимъ). Побігла б по його сліду стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги спутано, очі заснічено — т. е. засыпано землею въ могилѣ. 2) — о́чі. Отвести глаза, отуманить, одурачить. Та вони, прокляті цигани, так тобі заснітять очі, шо ти й сам не зчуєшся, як і гроші їм викинеш.
Кабинетний, -а, -е. Кабинетный. То велика помилка кабинетних людей, польських політиків.
Медитува́ти, -ту́ю, -єш, гл. = метикувати. Думають кожен своє. Пан лежить, дивиться на небо та й медитує.
Поминальниця, -ці, ж. Одна изъ четырехъ осеннихъ субботъ (Кузьмина. Лучина, Дмитрова, Михайлова), въ которыя поминаются умершіе подаваніемъ священнику «на часточку» и воздержаніемъ отъ нѣкоторыхъ работъ.
Процвітати, -та́ю, -єш, сов. в. процвісти́, -ту́, -те́ш, гл.
1) Цвѣсть, процвѣтать, расцвѣтать, расцвѣсть. Калина процвітає. Кругом хлопці та дівчата, як мак процвітає. Піднявсь, процвів і в'яне, мов та квітка.
2) Богатѣть, разбогатѣть, достичь благополучія. А процвів був мій брат: поважали усі, майстер, грошей багато. Чи ба, як люд процвів тепера: тілько пани колись так жили, як оце наші міщане.
3) Расцвѣчивать, расцвѣтить, разукрасить. Cм. процвітаний.
Сипучка, -ки, ж. Погода зимняя, когда вѣтеръ мететъ снѣгъ.
Сотворитель, -ля, м. Создатель. Боже мій милий, сотворителю небесний.
Тий мѣст. = той.
Умрець, умерця, м. = мрець. Умерці здвигнулись на родимім полі.
Хананок, -нка, м. Баловень. Ич хананок, що́ витіває. Як би не отой хананок — лошя, то б кобила була гладка.