Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сповіддя

Сповіддя, -дя, с. Исповѣдь, исповѣдываніе. Дорогий шаг до сповіддя, а після сповіддя не вельми. Ном. № 7775.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОВІДДЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОВІДДЯ"
Бурмистренко, -ка, м. Сынъ бургомистра.
Вивільга, -ги, ж. Иволга. Кричить жовта вивільга. О. 1862. IV. 72.
Деся́тчина, -ни, ж. = Десятина 1. Ум. Десятчи́нка.
Кишкун, -на́, м. Кабанъ съ однимъ ядромъ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Cм. ґилун.
Нерадісний 2, -а, -е. Безотрадный. Все думки нерадісні клопочуть голову. Мир. Пов. І. 139.
Нічого мѣст. Нечего. Нічого робити.
Олійня, -ні, ж. = олійниця 1.
Сирітський, -а, -е. Сиротскій. Ном. № 5037. МВ. ІІ. 26.
Укосом нар. Косо. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Гол. І. 314.
Шкварнути, -ну́, -не́ш, гл. Сдѣлать что либо съ силой: бросить, ударить, грохнуть, блеснуть и пр. Шкварнула блискавка. Мир. ХРВ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОВІДДЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.