Брезкий и брезький, -а, -е. = брезклий 1.
Відставати, -таю, -єш, сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. 3) від журботи відстати. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане.
Відцуруватися, -руюся, -єшся, сов. в. відцуратися, -раюся, -єшся, гл. Отрекаться, отречься, отказаться отъ кого; отчуждаться. Не одну сотню років по п'ять раз вони од старої науки й словесности одцурувались. Ой чули через люде — тебе рід одцурався. Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався.
Доди́бувати, -бую, -єш, сов. в. доди́бати, -баю, -єш, гл. Доходить, дойти съ трудомъ. А я ледве додибала до вашої хати.
Дристу́н, -на́, м. 1) Страдающій поносомъ. 2) Раст. Polygonum lapalifolium. Ум. дристуне́ць, дристу́нчик.
Ільм, -му, м. ільма, ми, ж. = ілем.
Повикопувати, -пую, -єш, гл. Выкопать (во множ.). Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі.
Приложити, -жу, -жиш, гл.
1) = прикласти. Дай мені смоли, голубчику, приложити до боку. Хто ж се тобі таке прізвище приложив? Ні до чого й рук приложить.
2) Ударить.
Спрошувати, -шую, -єш, сов. в. спроси́ти, -шу, -сиш, гл. Сзывать, созвать, приглашать, пригласить (многихъ). Лико спрощує гості на весілля.
Хапатися, -паюся, -єшся, гл.
1) Хвататься, браться. Хапається за шаблю.
2) — чого. Дѣлать что, хвататься за что. Не хапайся дурниці, не будеш сидів у темниці.
3) Спѣшить, торопиться. Хто хапавсь жито сіяти, то в того воно повипрівало. Хапається, як попівна заміж.