Завгоро́дній, -я, -є. Находящійся за огородомъ.
Зану́дити, -джу́, -диш, гл. 1) Навести тоску, скуку. Вона в мене не полуднала, тілько мені та занудили. Се ти себе, занудиш, дитино моя. 2) безл. Затошнить. Занудило коло серця.
Засти́глий, -а, -е. Застывшій. Застигле холодне повітря.
Зм'яти, зімну, -неш, гл. = зімняти. Да покуль батеньку я в'єднав, я свою шапочку стер та зм'яв.
Лича́к, -ка́, м. 1) Обувь изъ лыка, лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки. 2) Веревка изъ лыкъ. 3) Простолюдинъ, простой человѣкъ. Ходили тогді в кармазинах тілько люде значні да шабльовані, а міщане одягались синьо, зелено, або у горохв'яний цвіт; убогії носили личакову одежу. Через те козаки дражнять було міщан личаками.
Набарложи́тися, -жу́ся, -жи́шся, гл. Належаться въ грязи (о свиньѣ).
Позвивати, -ва́ю, -єш, гл. Свить (во множествѣ).
Розстеляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розстелити, -лю, -леш, гл. = розстилати, розіслати.
Сапувальник, -ка, м. = сапальник.
Тлумок, -мка, м. = клунок. Ум. тлумочок.
