Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гончарюва́ти и ганчарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Заниматься горшечнымъ ремесломъ. Аф. 364.
Захлюпотати, -чу, -тышъ, гл. Заплескать. Лыны захлюпоталы у води у горшку пидъ лавкою. Рудч. І. 166.
Ковзкий, -а, -е. Скользкій. Реміняка плавка, ковзка, до дерева не пристає. Чигир. у.
Лу́щити, -щу, -щиш, гл. Снимать кору, шелуху, кожицу (съ плодовъ, яицъ). 2) Колотить. Піймав і давай лущити йому боки києм. О. 1862. X. 36. Запорожці... татар і туркоту лущать. Стор. МПр. 43. 3) Брать (о деньгахъ). Лущитимуть з нас грошики, та й ні гадки! Мир. ХРВ. 386.
Паць! меж. для призыва свиней.
Підкормлюватися, -лююся, -єшся, сов. в. підкорми́тися, -млюся, -мишся, гл. Подкармливаться, подкормиться, подкрѣпить силы ѣдой. Підкормилась трохи тим, що позоставалось од хлопців да дівчат. Рудч. Ск. II. 158.
Порозметувати, -тую, -єш, гл. 1) Разбросать (во множествѣ). 2) Разорвать (во множествѣ).
Постарувати, -ру́ю, -єш, гл. Распоряжаться нѣкоторое время въ качествѣ старшаго.
Чухи меж., выражающее почесываніе, чесаніе зудящаго мѣста. Ив. 20.
Шурубура, -ри, ж. 1) = шуря-буря. 2) Куралесникъ. Дивись, який шурубура! Полт.