Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

собічити

Собічити, -чу, -чиш, гл. Присваивать. Все собічить: і то моє, і се не ваше. Св. Л. 244.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 163.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СОБІЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СОБІЧИТИ"
Горо́шковий, -а, -е. О. рисункѣ матеріи: въ круглыхъ крапинкахъ. КС. 1893. V. 282.
Заволо́чування, -ня, с. Боронованіе послѣ посѣва. Cм. заволікання.
Націлуватися, -луюся, -єшся, гл. Нацѣловаться. Навздогінці не націлуваться. Ном. № 5265. Вже й націлувався, вже й намилувався, як у саду соловей да й нащебетався. Грин. III. 171.
Облапати Cм. облапувати.
Перебздикнути, -ну, -не́ш, гл. Перекувыркнуться. Вх. Лем. 447.
Переймом нар. Съ перерывами. Ходив він часом і на Дін, — не що-року, а так, як йому по вигоді... ходив він переймом. МВ. ІІ. 75.
Писастий, -а, -е. = писаний 4. Ум. писастенький. Який рушничок писастенький — сірі й білі й червоні смужки. Пирят. у.
Підпалий, -а, -е. ? Воли великі, гнідої шерсти, аж підпалі. Сим. 213.
Повчити, -чу, -чиш, гл. Сооружать? мастерить? Хату повчу, та й не сповчу й досі. Вас. 208.
Спижовий, -а, -е. Бронзовый, мѣдный. ЗОЮР. І.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СОБІЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.