Вигорювати, -рюю, -єш, гл. = вигоряти. На заході небо червоніло жаром, неначе в печі вигорювало.
Виректи, -ся. Cм. вирікати, -ся.
Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Без підпалу й дрова не горять. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки.
Зава́льковий, -а, -е. = завалистий.
Лі́тря, -рі, ж. Переносная лѣстница обыкновенная.
Музю́к, -ка́, м. = мізюк.
Промоція, -ції, ж. Повышеніе; переводъ въ высшій классъ. Промоція у вищий клас.
Пророк, -ка, м. = прорік. Господь.... промовляв устами святих од віку пророків своїх. Зустрічає його пророк Ілія.
Тяма, -ми, ж. Пониманіе, понятіе, соображеніе, смышленность, умѣніе, смѣтка. Нема тями й воза помазати. Та воно б то й зробили як слід, та чорт-ма тями. Має тяму до римарства. не при тямі. Не въ своемъ умѣ. Не повно ума, не при тямі.
Шняга, -ги, ж. Жаба.