Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безлітній, -я, -є. 1) Вѣчный. Чуб. III. 11. 2) Неизвѣстной давности, очень старый. Безлітний дід.
Одноголосний, -а, -е. Единогласный. Желех.
Пизи, -зів, мн. Сваренные шарики изъ кислаго гречневаго тѣста, ѣдятъ съ чеснокомъ и постнымъ масломъ. Чуб. VII. 442. Cм. пампух.
Повинний, -а, -е. Долженъ, обязанъ. А коли ж ти, дівко, горда, ти повинна жарти знати: як парубок зачіпає, ти повинна жартувати. Чуб. V. 1176.
Позалякувати, -кую, -єш, гл. Запугать (многихъ). Позалякував дітей так, що й духу його бояться. Харьк. у.
Позводити, -джу, -диш, гл. То-же, что и звести, но о многихъ или многомъ. Заходилась тоді смерть біля песиголовців... чисто їх позводила з світу. Драг. 2. Усе наше добро позводив. Г. Барв. 473. Зажив собі Іван спокійненько, позводивши своїх ворогів. Чуб. II. 568.
Покучкурувати, -ру́ю, -єш, гл. Посмѣяться надъ кѣмъ. Покучкурують, покучкурують з його та й розійдуться. Черк. у.
Прийняти, -ся. Cм. приймати, -ся.
Харкати, -каю, -єш, гл. Харкать. Зачав плювати та харкати. Драг. 90. Стогнали, харкали.... Котл. Ен.
Чапелинка, -ки, ж. ? Ой украв я, мати, да чапелинку. Чуб. V. 883.