Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Віяльник, -ка, м. Вѣющій, зерно. Аф. 351.
Грю́кання, -ня, с. Стучаніе, грохотаніе.
Дивоси́л, -лу, м. = Дев'ясил.
Заря́джувати, -джую, -єш, сов. в. заряди́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Преимущ. сов. в. Управлять, завѣдывать. 2) Приправлять, приправить, сдобрить (кушанье, напр. сметаной). Желех. Вх. Зн. 20. 3)бра́гу. Заваривать, заварить брагу. Брагу зараз зарядили. Мкр. Н. 20. Cм. заряжати.
Зжува́ти, зжую́, -єш, гл. Сжевать. Сим. 99.
Квасолечка, -ки, ж. Ум. отъ квасоля.
Оселедець, -дця, м. 1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121. 2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Чуб. VII. 412. Знати їх (запорожців) було... по довгому оселедцю з-під шапки. К. ЧР. 261.
Плигонути, -ну́, -не́ш, гл. Прыгнуть съ силой. А собака здоровий та як плигоне йому на груди, — так і звалив.
Сідало, -ла, с. 1) Насѣстъ. Усі кури на сідалі, півень на порозі. Мет. 16. 2) Сѣдалищная часть человѣческаго тѣла, задница. ЕЗ. V. 57.
Учутка, -ки, ж. = поголоска. Шух. І. 33.