Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Альсз. = Але́ 1). Ogon. 209.
Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у. 3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.
Готя́, -тя́ти, с. Птенецъ-глухарь. Шух. І. 239.
Ле́мківщина, -ни, ж. Мѣстность, заселенная лемками: погорье Низкаго Бескида отъ р. Сяна по Попрадскую долину, въ Сяндецкомъ у. Желех. Голов. І. Вступл. 725.
Павучок, -чка, м. 1) Ум. отъ павук. 2) мн. Раст. Nigella damascena. Вх. Пч. II. 33.
Пирхнути, -ну, -неш, гл. 1) Фыркнуть. 2) Порхнуть, слетѣть. Вх. Зн. 48.
Підклоняти, -ня́ю, -єш, сов. в. підклони́ти, -ню́, -ниш, гл. = підхиляти, підхилити.
Прилопотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Прибѣжать.
Притомний, -а, -е. 1) Находящійся въ сознаніи. О. 1862. II. 56. Притомна бут, поки і вмерла. Сим. 236. 2) Присутствующій. Притомним при тій пригоді Петрового Михайла був ще Ясько. ЕЗ. V. 31.
Роскувати, -ся. Cм. росковувати, -ся.