Буяти, -яю, -єш, гл. 1) Роскошно расти. Така бузина скрізь як ліс, ніхто туди не ходить, — та буяє так, що продертись трудно. Поле в них буяє подяками. Гіллястий ясокір буяє. 2) Буйствовать, бушевать. Козаки блукають купами по місту да буяють, як тиї бугаї в череді, — хочуть двори ламати да грабувати старшину. Тепер, славити Бога, тихо стало, а то все вітри буяли. 3) Парить, рѣять; жить и двигаться свободно. Буяли в небо крилами орлиці. Риба в морі і в ріках буяла.
Ворожнета, -ти, ж. Вражда. Од лихої ворожнети заховаєшся за мене.
Жабі́йка, -ки, ж. Порода грибовъ.
Миша́стенький, -а, -е. 1), Ум. отъ мишастий. 2) Малорослый, съ мелкими чертами лица (о человѣкѣ).
Освідчатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. освідчитися, -чуся, -чишся, гл. Объявлять, объявить себя.
Порадити, -ся. Cм. поражати, -ся.
Потребизна, -ни, ж. Потребность, нужда Хто мав при собі гроші, складав у громадську скарбовню на народні потребизни.
Приведенниця, -ці, ж. Дочь жены, рожденная ею отъ перваго мужа и приведенная въ семью второго. Ум. приведе́нничка.
Санчата, -ча́т, ж. мн. Маленькія сани. Що на горі санчата, — спускаються дівчата.
Шумувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Бродить. 2) Пѣниться. Як буде каша шумувати — відставиш. Через край вино шумує. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, шумує горілка. 3) Снимать пѣнку, накипь. Шумуй добре мед, бо не буде чистий.