Ваготіти, -тію, -єш, гл. Тяготѣть.
Вищати 2, -щу́, -щи́ш, гл. Визжать. Вона аж вищить.
Ґи́ґнути, -ну, -не́ш, гл. 1) Швырнуть, оросить на землю. 2) Околѣть. Кравець у хвіст руки як умотав, як одпустив (вовкові) три аршини, так вовк там трохи й не ґиґнув.
Догна́ти Cм. Доганяти.
Єдама́шок, -шку, м. = адамашок.
Призрітися Cм. призиратися.
Причина, -ни, ж. 1) Причина. Було б чути се, що земля ходить. — З якої причини? Земля не віз. Хто був причиною розстання мого, щоб мій ввесь смуток упав на нього. я ж не причиною, що болить, — не виноватъ же. я, что болитъ. 2) Вина. Не можу я. пане, на инших казати, бо моя причина, — буде Бог карати. 3) Несчастіе, бѣда. Сталась йому причина: сіль головку розбила. Плаче, плаче сиротина по моїй причині. Я з того не винен, що така причина впала. 4) Падучая болѣзнь. Причина його б'є. Щоб тебе причина кинула. Її й не сватають, бо на їй причина буває. 5) Помѣшательство, порча. Ото ж моя дівчинонька, що сонна блудила: отаку то їй причину ворожка зробила. Ум. причинка. Причинонька.
Сивозалізний, -а, -е. О цвѣтѣ: стальной. О масти: темносѣрый.
Стремя, мя, с. Обрывъ, крутизна, стремнина. Дніпрове стремя.
Триконь Только въ выраженіи: у триконь. Тройкой лошадей.